Неподалік Львова у Липниках розташована перша й наразі єдина в Україні бананова ферма, де сім’я Андрія і Надії Трушів вирощує екзотичні рослини. Журналістка AIN.Business поспілкувалася з господарями, а ми ділимося найцікавішими тезами їх розмови.
Андрій розповідає, що займатися вирощування екзотичних рослин він почав не від величезної любові, а, швидше, від протилежного.
«У 2009 році в мене був човниковий бізнес, – говорить підприємець, – і десь в 2011-му він розрісся. Я возив клеї для паркету й офіційно постачав їх у мережі українських гіпермаркетів. Все йшло непогано, і я почав брати кредити на купівлю фур. А потім прийшов 2014 рік, війна, змінилась влада та курси валют. Мені довелося судитися та продати фури».
У результаті в підприємця залишилось $30 000, на які він у 2017 році побудував першу теплицю. Протягом наступних двох років вони з дружиною працювали та вирощували рослини, але не отримували з цього жодного доходу. Згодом до них звернулися представники ОВА з проханням прийти в теплицю на екскурсію. Відтоді й закрутилося.
«У нас був магазин для продажу рослин, – розповідає Андрій, – а на таке, як еко-туристична локація, ми навіть не розраховували. Виявилося, що вона нас почала годувати. Але стався ковід. Десь у 2020 році, за два місяці до кінця навчального року, карантин відмінили і в нас на екскурсіях було 150–200 дітей за день. За 2 місяці ми заробили майже мільйон гривень».
Тоді сім’я відразу ж побудувала нову теплицю, аби було що показувати відвідувачам. Та почалася повномасштабна війна.
Асортимент рослин на банановій фермі дуже великий. Крім бананів є лайми, каламандини, маракуя, декоративна вишня і слива, кава та багато іншого.
«У нас є делікатесні банани, – говорить Андрій, – про які навіть професіонали не чули – сорту айс крім (зі смаком морозива). Привезли їх через Amazon. Було складно, адже вони транспортуються як джинси чи кросівки. Ці рослини дуже чутливі, але з третьої спроби нам вдалося реанімувати один банан. І ми його розплодили».
Є на фермі й банани сорту тропікана, відомі в Україні. Вони дуже соковиті. Саме з них сім’я Трушів робить лікер, який через це виходить густим. Спершу вони його продавали за ціною 250 грн (0,25 л).
«Коли ми лише починали його реалізовувати кілька років тому, – говорить Андрій, – це було дуже дорого. А зараз не зовсім вигідно. Але ми з дружиною прийняли рішення: поки війна, ціни піднімати не будемо».
Лікер добре розходиться й онлайн, і серед відвідувачів ферми, які приходять на екскурсії.
Робить сім’я Трушів і лимончело. Створюють його з цедри спеціального лимона, що має вагу 700–800 грамів. Цей сорт називається бандероза й користується популярністю в Італії, тоді як в Україні його можна знайти лише на банановій фермі. Андрій розповідає, що вирощувати лимони в теплицях дорого.
«Це не той бізнес, – додає підприємець, – на який можна взяти в банку кредит і швидко віддати. Раніше ми роздавали лимони, іноді викидали. Пробували різну рецептуру, шукали варіанти, що з ним робити. І нарешті дружина зварила з відходів таке варення, що пальчики оближеш. Ми не йдемо в мас-маркет. Продаємо мало, але все мусить бути дуже якісне».
Банан – це трава й розмножується він вегетативно. В рік один банан може дати до 40 саджанців. Сім’я Трушів їх також продає. Для цього легенько розкопують, перерізають материнську артерію, вкорінюють саджанець і потім його продають.
Підприємець запевняє, що вирощувати банани в теплиці на саджанці можна, проте робити це для плодоношення нерентабельно.
«Ми продаємо один маленький банан за 50 грн, – додає Андрій. – Це дорого. А от на вторинній переробці можна вижити. Тому нам вигідніше продавати один лікер, ніж банан».
Добре вдається реалізовувати й папаю. На фермі вона вартує 800 грн за кілограм. Щоправда, вирощувати її теж дорого.
«Папая вимагає 30 градусів тепла, – говорить підприємець. – Ви уявляєте розміри приміщення, щоби при 10 градусах морозу забезпечити таку температуру? Тому цього разу ми частину урожаю продали, іншу – з’їли і роздали. Ті люди, які приходять на екскурсії, зазвичай купують папаю. А продати цей товар людині на ринку буде складно».
Наразі на фермі працюють дві теплиці. В новішій підлога з підігрівом і теплові насоси, які зараз не працюють, бо залежать від електрики.
«Ми підстраховуємось і палимо дровами, – додає Андрій. – Як вимикають світло, то насоси працюють від генератора. Але в такий спосіб ми не можемо підтримувати ту температуру, яка потрібна цим рослинам».
На фермі Андрій з дружиною продають пів сотні видів саджанців: цитрусові, лаврові, барбадоську вишню, маракую тощо.
«Найкраще вирощуються цитрусові (лимони, лайми, апельсини, мандарини), – говорить підприємець. – А от, наприклад, маракую ми селекціонували чотири роки поспіль, щоб вона могла плодоносити. Найдорожча рослина, яка є на фермі, – стреліція королівська, що цвіте жовтими, синіми або білими стрілами. Ми її продаємо від 10 000 гривень. Вона теж вирощується з насіння. Зі ста приймаються 2–3 насінини. Потім треба три роки чекати, поки вона виросте».
Андрій розповідає, що навіть зараз, під час повномасштабної війни, люди замовляють саджанці в Харків, Дніпро та інші міста. Серед клієнтів ферми – вся Україна.
«Найбільше купують ті, хто приходить на екскурсії, – говорить підприємець. – Зараз, на жаль, їх небагато. А як хтось відвідує, то ми дуже радіємо, бо це вже якась копійка на бензин для генератора. Раніше в нас був овертуризм. Мусили відмовляти людям, бо не встигали. Екскурсовода не було, тільки я і дружина. Спершу ми дозволяли заходити всім, а потім, як побачили, що саме люди постять в соцмережах, то вирішили не пускати без екскурсії. Важливо кваліфіковано розказувати, що то за рослини».
Зараз бананова ферма виживає за рахунок продажу крафтових наливок. Багато відвідувачів, які коли-небудь побували тут, замовляють, і в такий спосіб підтримують бізнес.
«Наливки продали – дрова купили, – говорить Андрій. – Якби не це, довелося б усе закрити».
За словами підприємця, вони втратили 90–95% прибутку.
Ще в планах сім’ї – побудувати третю теплицю, де б росли гігантські банани. Зробити її хочуть висотою в 10 метрів. В Україні такої наразі немає.
